На крилах думок

Повертайте журавлі додому,
Бо на вас чекатимуть завжди.
У житті підстерігає втома,
Та домівки не забудеш ти.
Поки ще малі і біля мами,

То вона лиш припаде до ніг.

Але в світ вона не піде з вами,

Хоч і проведе аж до воріт.

Й ніби журавлі із отчого порогу

Розлетяться діти хто-куди.

Батько їх охрестить на дорогу,

Але очі скажуть: "Погости!"

Та журавель кожен рік вертає,

Прилітає до свого гнізда.

"Ти коли приїдеш?" "Я не знаю..." -

 Ось такою відповідь була.

Тож, як журавлі вернуться знову,

Ти прилинь на батьківський поріг.

Повертайте, журавлі, додому!

Батьки живі! Так згадайте їх!